Путеводитель по городам

- Определения вообще все подчеркиваются волнистой чертой.Вы ,вероятно ,хотели знать :чем они выражены.,почему обособляются.

- мне пофиг с меня денег дох*я- вторая фраза
- это были мужики
- Спорить с бабой последнее дело.Не трать время,общайся с другой.

- На УСНО - кассовую книгу, хотя можно обойтись просто книгой доходов и расходов. А списывать просто для себя - в программе или на крайний...
- Вам нужно почитать Налоговый Кодекс Рф Глава 26.1 у УСН "Доходы минус Расходы" много подводных камней. Лучше обратиться к специалистам.
- Право трактовать закон имеется только у Суда.
Высший Арбитражный суд объяснил налоговикам, что стоимость товара учитывается по мере...

Для початку умільці прогулялися по місту і вибрали об'єкт - фігуру коня і вершника. У той же вечір вони зняли мірки.

В ніч з 5 на 6 січня 2012 в Солігорську дві подружки-авантюристки дбайливо утеплили місцеву визначну пам'ятку - скульптурну композицію "Мандрівний король" - в'язаним декором.

- Тим більше в'язати я люблю, та й подруга Юля з радістю мене підтримала, - зізнається Іра. - Нам захотілося відволікти людей від повсякденної суєти, здивувати і посміхнутися.

Приклад Магди Сайег надихнув двох подружок прикрасити і рідний Солігорськ в'язаним стріт-артом.

Металевий король з принцесою в'їжджають в місто на коні на перехресті ул.Козлова і пр. Миру. На цю казкову композицію і впав погляд двох творчих персон...

- Є таке вуличне мистецтво - "graffiti knitting" (графіті-в'язання) або "yarn bombing" (від yarn - пряжа, а бомбінгом називають дуже швидке нанесення графіті на стіни). Зародилося воно в 2005 році, коли 37-річна Магда Сайег, власниця магазину пряжі, вирішила для краси та забави обв'язати ручку двері свого магазину ... Сьогодні її послідовники прикрашають міські об'єкти в самих різних куточках світу, - вводить у курс справи одна з учасниць солігорський авантюри Ірина.

...

Читать дальше...

Нічого в цьому світі не буває просто так і на все є своя причина. Просто інколи ми не хочемо говорити цю причину вголос, визнавати, взагалі викопувати її з дна своєї свідомості, боїмось втратити набуте, те, де тепло і зручно, хоча іноді не завжди приємно. Але ми йдемо на ці відчайдушні кроки, ми прагнемо, всім своїм єством волаємо про відчуття, коли ще комусь, бодай трішки, та потрібні.

Навіщо кожен з нас хоча б раз в житті заганяє себе в глухий кут емоцій, а інколи і почуттів? Навіщо ми бавимось власним серцем, якщо у всіх книжках та поезія написано, що це таки боляче? Просто так?

Все приречене, ми знаємо, що це замкнене коло і виходу не має, а якщо і є, то навколо буде надто багато розбитих сердець, щоб йти на таке розкриття кола. І ми просто любимо іноді різати себе без ножа, відчувати, відчувати і ще раз відчувати як частіше б’ється наше серце, коли поряд… someone…

Чи буває щось просто так? Чи може він затримувати свій погляд лише на ній у колі власних друзів просто так? Чи можуть її очі блищати від нарешті відчутого, що нею захоплюються – просто так? Чи можуть вони взятись за руки потайки від всіх, змусивши власні серця вистрибувати з грудей – просто так?

Що це? Та проходить час і ті почуття таки минають, незважаючи на те, чи ви ще досі разом чи ні, вони все одно минають, втрачають свою магію, свою силу та іноді сенс. Та проходить ще час і тобі знову не вкладається в голові, що тобі 30, переживши не одну драму і серце не раз надривалось від болю, ти волітимеш віддати половину життя, лише щоб відчути те, що відчувала у 16. Коли нам 16, ми вважаємо, що отой, що зараз поряд і почуття до нього ніколи не зникнуть, адже ти так сильно його обожнюєш, вони просто не можуть зникнути, у тебе в голові не вкладається, що таке можливе. Чому ми так прагнемо відчувати? Ти знову не можеш повірити, але це так, ти шукаєш, вигадуєш, знаєш наслідки, але все одно хочеш.

...

Читать дальше...